Княждвір

Перегляди: 4682

Любов до рідної землі, до отчого краю, де виріс і став людиною, до рідної історії, до батьків – це природні почуття кожної людини, кожної національності, що живлять її патріотизм. З такої любові та поваги розвивається і любов до рідної країни, Вітчизни.

Навіть П. Грабовський у своєму вірші “Рідний край” писав:

Рідна хата, мов та квітка,

Що скрашає весь квітник,
З рідним краєм якась нитка
Тебе з'єднує навік

Такою невидимою ниткою ми поєднані з своїм рідним домом та селом.

Сама назва села Княждвір вказує на давні часи його виникнення. Воно має цікаву і славну історію. На превеликий жаль, літописні, архівні джерела, що стосуються історії Княждвора, виявлені і досліджені науковцями лише частково. Чимало матеріалів, цілих тем залишалось поза увагою дослідників.
Деякі сторінки літопису Прикарпаття - складової частини України - вивчалися різними вченими ХІХ-ХХ століття. Згадувалось тут і про село Княждвір, як складову частину Прикарпаття.
Княждвір в цілому становить великий комплекс території в нерівних, але природних межах, довжина яких сягає 30 кілометрів. Лежить за 11 кілометрів від районного центру (Коломия), за 1 кілометр від залізничної станції Товмачик.

Село межує на сході з селами Кийданч і Сопів, з півдня - з селищем міського типу Печеніжином, з північного заходу - з Іванівцями і з півночі - з Товмачиком, Раківчиком та Шепарівцями.

Перша писемна згадка – 1419 рік.

Мешкає 1880 осіб, є 714 індивідуальних господарств. Територія села становить 2639,1 га.

Село електрифіковане, газифіковане, телефонізоване.

Назва походить від словосполучення "княжий двір", тобто двір князя. Припускають, що тут міг бути двір галицького князя Романа Мстиславовича. Проте, на теренах села виявлено ще давніші сліди людини, доби неоліту (VI-III тис. до Р. Х.). Біля Княждвора існувало й с. Стара Баня, згодом – Баня Княждвірська, тепер один з кутків під назвою Баня, в якому до 1830-х видобували сіль промисловим способом. Оскільки Княждвір – велике село, то люди між собою називали його Горішним і Долішним Княждвором. У період СРСР влада офіційно поділила Княждвір надвоє і перейменувала його, аби стерти історичну пам'ять. Так виникли два села – Верхнє і Нижнє. У період незалежності України селові знову повернули його первісну назву.

Населення займається рільництвом і будівельними роботами, лозоплетінням, вирощує велику рогату худобу, виїжджає на заробітки, працює на різних фірмах.

У селі є: адміністративний будинок, будинок культури з бібліотекою, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з садочком на одну групу та з бібліотекою (НВК), амбулаторія, відділення зв’язку, Коломийський водоканал, п’ять крамниць, Туристична садиба "Княжий град".

Пам’ятки історії та культури: церква Успіння Пресвятої Богородиці УАПЦ (1995), УГКЦ «Петра і Павла», меморіальний комплекс 0,30 га, на якому побудовано пам’ятник воїнам, які загинули у Великій Вітчизняній війні, могила Січовим Стрільцям (1990р.), меморіальний пам’ятник воїнам УПА.

Відомі уродженці села: діяч УПА Володимир Бакай, громадський діяч Степан Бакай, державний діяч Іван Гладуняк, професор медицини Богдан Бакай, майстер спорту, лікар Борис Бакай, кандидат історичних наук, співавтор історії Княждвора Василь Футулуйчук.

Візиткою села є великий Тисовий заказник, де росте цінне дерево - тис ягідний.

Кня́ждвірський заказник — ботанічний заказник загальнодержавного значення, розташований на захід від села, на правому березі річки Прут. Ще в 1914 році група вчених виступила на захист унікального Княждвірського урочища, в якому на той час нараховувалося до 30 тисяч дерев тиса. Завдяки цьому урочище було віднесено до природно-заповідних об'єктів. За часи Першої світової війни заказник зазнав великої шкоди. Для потреб армії була вирубана значна частина дерев. Після війни резерват був поступово відновлений і згодом розширений. У 1978 році на території заказника був заснований Краєзнавчий музей

флори і фауни Карпат. Концепція музею була розроблена коломийськими художниками

Мирославом Ясінським і Василем Андрушком. Сьогодні експозиція музею — це довершений і цілісний інформативний ансамбль з відомостей про природно-кліматичні особливості Карпат, породи рідкісних та зникаючих тварин, птахів та рослин Прикарпаття. Тут є різноманітні колекції комах, зразків деревно-чагарнакових порід, корисних копалин, продуктів нафтопереробки, експозиція під назвою «Витвори природи».

Площа заповідника - 208 га, серед ялицево-букових лісів (з домішкою явора) охороняється одна з найбільших в Україні та Європі природна ділянка, де зростає тис ягідний, його дерева сягають 10—12 м заввишки. На території заказника — активні зсуви в долині Пруту. Заказник має велику наукову цінність та ґрунтозахисне значення.

Окрім тиса ягідного, у заказнику трапляються й інші види рослин, занесені до Червоної книги України— білоцвіт весняний, лілія лісова, крокус Гейфеля.

Нині після повної реконструкції території заказника впорядковані місця відпочинку, відновлені й обладнані джерела, територія прикрашена вирізьбленими з дерева фігурами лісових звірів. Неподалік від музею висаджені екзотичні рослини, серед яких — туя, ялівець, самшит, смерека канадська, магнолія та інші.